Після цього посту важко втриматися і не заплакати. Але ми не можемо ігнорувати і мовчати. Приводимо пост побратимів Миколи без коментарів редакції.
«Командире, я готовий. І я піду», – приблизно такими були слова бойового медика нашого батальйону Миколи Іліна перед тим, як він висунувся до місця, де загинув командир розвідувального взводу лейтенант Дмитро Красногрудь.
Висунувся, щоб, врешті, й самому віддати життя за Україну.
У п’ятницю, 17 липня, на четверту добу після загибелі, терористи нарешті передали тіло Іліна. 20 липня було підтвердження щодо ідентифікації. Сьогодні, 22 липня, з Естонцем прощаються у Києві.
Ми б хотіли сказати, що навіть на війні має бути повага до смерті. Але у російських найманців і близько немає розуміння про військові честь та совість.
Микола мав розпізнавальні знаки медика й загинув під час гарантованого ОБСЄ режиму тиші, який зухвало порушили терористи.
Веселий та легкий на підйом, Ілін з позивним «Естонець» постійно проводив у батальйоні курси тактичної медицини. Він казав нам: «Ці знання колись врятують вам життя. От побачите!».
Бачимо, брате, і дякуємо тобі, що вчив нас і намагався уберегти.
Вічна пам’ять тобі, Естонцю!
Не забудемо. Не пробачимо.
У коментарях десятки українців приєдналися до співчуттів.